Методичні рекомендації

для практичних психологів, соціальних педагогів

щодо подання діагностичного інструментарію та складання анкет, що подаються на експертизу психологічного та соціологічного інструментарію

При складанні психодіагностичних методик варто дотримуватись наступних вимог:

а) простота і низька трудомісткість незалежно від рівня складності тесту. Виконання методики потребує затрачений мінімум фізичних і психологічних зусиль;

б) зрозумілість і доступність для психолога і досліджуваного;

в) лаконічність і точність інструкції. Налаштовує досліджуваного на сумлінну роботу, виключає випадкові фактори, що можуть негативно вплинути на результати;

г) відсутність сторонніх подразників (людей, музики тощо). Вони відволікатимуть увагу досліджуваного від справи, налаштовуючи на упереджене ставлення до психодіагностики.

Вимоги до проведення анкетування, тестування, обробки та інтерпретації їх результатів:

1) перед застосуванням тесту (анкети), психологу, соціальному педагогу необхідно ознайомитися з ним і випробувати на собі чи на іншій людині. Це дасть змогу уникнути можливих помилок, пов'язаних із проведенням тестування та зумовлених недостатнім знанням його нюансів;

2) слід заздалегідь подбати про те, щоб перед початком виконання тестових (анкетних) завдань досліджувані добре зрозуміли їх та інструкцію до тесту (анкети);

3) під час тестування (анкетування) потрібно стежити за тим, щоб респонденти працювали самостійно, незалежно і не впливали одне на одного;

4) необхідно застосовувати обґрунтовану і перевірену процедуру обробки та інтерпретації результатів тестів (анкет). У першу чергу це стосується прийомів математично-статистичної обробки.

Вимоги до анкет

Анкета (від фр. enquete) - спеціально розроблений дослідниками (спеціалістами) опитувальний лист (картка) для отримання інформації шляхом опитування респондентів.

Анкета може бути розрахована на отримання матеріалу, що стосується або безпосередньо випробовуваної, або іншої особи чи групи осіб. Анкетний матеріал розкриває переважно кінцевий результат, а не динаміку процесу. Вживання анкетного методу обмежує вивчення емоційної і вольової сфери людини. Для успішності анкетування велике значення мають нормальне самопочуття клієнта, певний інтерес і відсутність упередженості до випробування, довір'я до дослідника.

При складанні анкети важливо враховувати її зміст і форму. За змістом анкета повинна охоплювати тільки певну проблему.

Побудова анкети.

Етапи складання анкети:

1. Визначення мети анкетування, кола та кількості респондентів, побудова гіпотези – наукового припущення щодо результату анкетування.

2. Впорядкування питань.

3. Логічний контроль анкети (відповідність кожного з питань меті анкетування та правилам складання питань).

4. Апробація – проведення пробного анкетування на невеличкій кількості людей для перевірки ставлення респондентів до опитування та їх реакції на питання анкети. Реєструються усі значущі утруднення опитуваних, пов’язані з технікою заповнення анкети, нерозумінням змісту запитань, окремих слів. За результатами апробації до анкети вносяться необхідні виправлення.

Структура анкети.

1.    Вступ – звернення до респондента, де висловлюється прохання взяти участь у опитуванні; описуються тема, цілі опитування; пояснюється техніка заповнення анкети. Звернення може починатись так: «Шановний респонденте (учні, батьки, вчителі) …».

2. Питання про стать, вік, фах (поза питаннями анкети).

3 Початок – найбільш прості, нейтральні за змістом запитання анкети (забезпечує установку на співробітництво).

4. Середина – тут розміщують більш складні питання, що потребують аналізу, роздумів.

5. Кінець – складність запитань зменшується до завершення анкети. Анкета закінчується нейтральним запитанням.

Правила формулювання питань:

1. Вибір форми запитання (відкриті, закриті, напівзакриті; прямі-непрямі) залежить:

- від змісту інформації, яку дослідник хоче отримати;

- від знання/незнання дослідником усіх можливих варіантів відповідей.

2. Наявність варіантів відповідей, що дозволяють висловити невизначену думку («важко відповісти», «не знаю», «коли як») сприяє підвищенню достовірності відповідей, проте переважання таких відповідей означає або відсутність у опитуваних певної думки, або про непридатність питання для отримання необхідної інформації.

3. З питань не повинен бути зрозумілим задум автора, воно не повинно схиляти до певної відповіді ( наприклад: «Ви ж не думаєте, що у нас поганий заклад?» ).

4. Послідовність запитань має значення.

5. Формулювання має бути точним.

6. Питання не повинні містити незрозумілі для респондента терміни та поняття, неоднозначні чи розпливчасті формулювання.

7. Запитань в анкеті не повинно бути більше 15 (в залежності від категорії).

Вимоги до тестів

Тест (англ. test - проба, випробування, перевірка) - стандартизовані, часто обмежені в часі завдання, які використовуються для встановлення кількісних або якісних індивідуально - психологічних відмінностей. Тест обов’язково має бути теоретично і емпірично обґрунтований: теоретично - відповідати сучасним психологічним знанням, емпірично - досвід використання даного тесту. Кожний тест передбачає виділення норм і відхилення від норми.

Вимоги до змісту тестів.

1.  Застосування шкали інтервалів.

Шкала інтервалів визначає величину різниці між об'єктами в прояві властивості. За допомогою шкали інтервалів можна порівнювати два об'єкти. При цьому з'ясовують, наскільки більш-менш виражена певна властивість у одного об'єкта, ніж в іншого.

2.  Надійність.

Методика (тест) має точно відображати психодіагностичне вимірювання, а його результати повинні бути стійкі до дії сторонніх випадкових факторів, наприклад емоційного стану або втоми (якщо вони не є досліджуваними характеристиками), освітленості, температури, інших особливостей приміщення, у якому проводиться дослідження вмотивованості досліджуваних на обстеження тощо. Тест вважається надійним, якщо він є внутрішньо погодженим і дає одні й ті самі показники для кожного досліджуваного (за умови, що досліджуваний не змінився) при повторному тестуванні.

3.  Валідність.

Тест називають валідним, якщо він належно вимірює властивості, якості, процеси.

4.  Дискримінативність.

Нею є диференційна здатність тесту загалом або тестового завдання, що вказує на їх здатність розділяти окремих досліджуваних за рівнем виконання. Якщо всі досліджувані дають на тестове завдання одну і ту саму відповідь, це означає, що завдання не наділене дискримінативністю.

5.  Наявність нормативних даних.

Нормою тесту є середній рівень розвитку великої кількості людей, подібних на досліджуваного за певними соціально-демографічними характеристиками. Ця норма визначається у результаті тестування великої вибірки випробовуваних певного віку і статі та усереднення отриманих оцінок з їхньою наступною диференціацією за віком, статтю та іншими релевантними показниками. Нормальним вважається те, що належить до середини розподілу. Для оцінювання якості співвідносять отриманий показник з іншими й у такий спосіб визначають його місце на кривій нормального розподілу.

6.  Соціокультурна адаптованість тесту.

Вона полягає у відповідності тестових завдань і тестових оцінок, які досліджуваний отримує за цими завданнями, особливостям культури суспільства, де використовується тест, запозичений з іншої країни.

7.  Простота формулювань і однозначність тестових завдань.

Відповідно до цієї вимоги тест не повинен передбачати завдань, які досліджувані можуть по-різному сприймати і розуміти.

8.  Обмеження часу виконання тестових завдань.

Термін виконання завдань психологічного тесту не повинен перевищувати 1,5-2 годин, оскільки триваліший час людині важко зберегти працездатність на високому рівні.

9.  Операціоналізація та верифікація.

Операціоналізація при впровадженні нових наукових понять передбачає обов'язкове вказування процедур, прийомів і методів, які дають змогу довести існування описаного явища, означеного поняттям, тобто практичних дій або операції, які може виконати дослідник для виявлення позначених поняттям властивостей.

Вимогою верифікації є перевірка на реальне існування будь-якого поняття, що претендує на статус наукового, за допомогою відповідної психодіагностичної процедури.

10. Стандартизація умов і результатів.

Використання тестових методик не залежить від кваліфікації користувача, однак для підготовки компетентного висновку (інтерпретації) за комплексом тестів слід залучити кваліфікованого фахівця.

11. Оперативність і економічність.

Будова тесту охоплює серію коротких завдань, виконання кожного у часі триває не більше півхвилини, а тест займає не більше години (у шкільній практиці - один урок). Тестування одночасно проходить група досліджуваних.

12. Кількісно диференційований характер оцінювання.

Застосування шкали і стандартизованість тесту уможливлюють їх розгляд як вимірювального інструменту, що кількісно оцінює вимірювані властивості.

13. Оптимальна складність завдань.

Професійно зроблений тест складається із завдань, що мають оптимальний рівень труднощів. Середньостатистичний досліджуваний набирає приблизно 50% з максимально можливої кількості балів.

Вимоги до структури тесту.

1.  Інструкція для респондентів, де чітко вказана мета тестування, категорія опитуваних, пояснюється техніка виконання завдань тесту, оцінювання завдань.

2.  Самі завдання.

3.  Інструкція для  інтерпретації результатів.

4.  Наявний ключ до інтерпретації одержаних результатів («сирих» оцінок).

5.  Інтерпретація результатів тесту.

При використанні тестів, потрібно враховувати:

1). Ймовірність механічних помилок.

Тест спрацьовує не автоматично, а за наявності контролю з боку людини, досліджуваний може не зрозуміти інструкцію і застосувати тактику, яка спотворює результати тестування;

2). Небезпека профанації.

Помірна легкість проведення тестів інколи спричиняє залучення некваліфікованих спеціалістів. Усі проблеми вони пропонують вирішувати за допомогою 2-3 тестів.

3). Стресогенність.

У людей зі зниженою стресостійкістю під час виконання тесту порушується саморегуляція, вони починають хвилюватися і помиляються;

4). Втрата індивідуального підходу, "репродуктивність".

Виконання тестових завдань передбачає стандартне відтворення засвоєних знань. Стандартизовані творчі тести послуговуються абстрактним матеріалом, а тести досягнень (знань) створені у формі стандартного набору завдань із заданою відповіддю.

5). Відсутність атмосфери взаємозацікавленості.

Формалізований характер процедури тестування позбавляє досліджуваного довіри до психолога;

6. Неадекватність рівня складності тесту віку досліджуваного.

Надто складні для дитини тести позбавляють тестування сенсу.

Вимоги до фахівця, що здійснює психодіагностику:

1. Практичний психолог, соціальний педагог повинні мати глибокі знання, бути добре ознайомленими із психологічними теоріями, на яких ґрунтуються використовувані психодіагностичні методи аналізу й інтерпретування отриманих результатів.

2. Висококваліфікований професіонал-психодіагност володіє здатністю привертати до себе людей, викликаючи їх довіру і щирість, а також спеціальними психодіагностичними теоретичними знаннями.

3. Наявність досконалих знань психодіагностичних методик і умов правильного їх застосування (мета, завдання тесту/анкети, категорія).

4. Психолог, соціальний педагог має  правильно складати і оформлювати протоколи діагностики, володіти статистичними методами аналізу кількісних та якісних даних.

Упорядкували: Коротюк  З.М., Ярмолицька С.О., Демидась С.Р., Гук О.В.