Методичні рекомендації

для практичних психологів, соціальних педагогів

щодо подання діагностичного інструментарію та складання анкет, що подаються на експертизу психологічного та соціологічного інструментарію

При складанні психодіагностичних методик варто дотримуватись наступних вимог:

а) простота і низька трудомісткість незалежно від рівня складності тесту. Виконання методики потребує затрачений мінімум фізичних і психологічних зусиль;

б) зрозумілість і доступність для психолога і досліджуваного;

в) лаконічність і точність інструкції. Налаштовує досліджуваного на сумлінну роботу, виключає випадкові фактори, що можуть негативно вплинути на результати;

г) відсутність сторонніх подразників (людей, музики тощо). Вони відволікатимуть увагу досліджуваного від справи, налаштовуючи на упереджене ставлення до психодіагностики.

Вимоги до проведення анкетування, тестування, обробки та інтерпретації їх результатів:

1) перед застосуванням тесту (анкети), психологу, соціальному педагогу необхідно ознайомитися з ним і випробувати на собі чи на іншій людині. Це дасть змогу уникнути можливих помилок, пов'язаних із проведенням тестування та зумовлених недостатнім знанням його нюансів;

2) слід заздалегідь подбати про те, щоб перед початком виконання тестових (анкетних) завдань досліджувані добре зрозуміли їх та інструкцію до тесту (анкети);

3) під час тестування (анкетування) потрібно стежити за тим, щоб респонденти працювали самостійно, незалежно і не впливали одне на одного;

4) необхідно застосовувати обґрунтовану і перевірену процедуру обробки та інтерпретації результатів тестів (анкет). У першу чергу це стосується прийомів математично-статистичної обробки.

Вимоги до анкет

Анкета (від фр. enquete) - спеціально розроблений дослідниками (спеціалістами) опитувальний лист (картка) для отримання інформації шляхом опитування респондентів.

Анкета може бути розрахована на отримання матеріалу, що стосується або безпосередньо випробовуваної, або іншої особи чи групи осіб. Анкетний матеріал розкриває переважно кінцевий результат, а не динаміку процесу. Вживання анкетного методу обмежує вивчення емоційної і вольової сфери людини. Для успішності анкетування велике значення мають нормальне самопочуття клієнта, певний інтерес і відсутність упередженості до випробування, довір'я до дослідника.

При складанні анкети важливо враховувати її зміст і форму. За змістом анкета повинна охоплювати тільки певну проблему.

Побудова анкети.

Етапи складання анкети:

1. Визначення мети анкетування, кола та кількості респондентів, побудова гіпотези – наукового припущення щодо результату анкетування.

2. Впорядкування питань.

3. Логічний контроль анкети (відповідність кожного з питань меті анкетування та правилам складання питань).

4. Апробація – проведення пробного анкетування на невеличкій кількості людей для перевірки ставлення респондентів до опитування та їх реакції на питання анкети. Реєструються усі значущі утруднення опитуваних, пов’язані з технікою заповнення анкети, нерозумінням змісту запитань, окремих слів. За результатами апробації до анкети вносяться необхідні виправлення.

Структура анкети.

1.    Вступ – звернення до респондента, де висловлюється прохання взяти участь у опитуванні; описуються тема, цілі опитування; пояснюється техніка заповнення анкети. Звернення може починатись так: «Шановний респонденте (учні, батьки, вчителі) …».

2. Питання про стать, вік, фах (поза питаннями анкети).

3 Початок – найбільш прості, нейтральні за змістом запитання анкети (забезпечує установку на співробітництво).

4. Середина – тут розміщують більш складні питання, що потребують аналізу, роздумів.

5. Кінець – складність запитань зменшується до завершення анкети. Анкета закінчується нейтральним запитанням.

Правила формулювання питань:

1. Вибір форми запитання (відкриті, закриті, напівзакриті; прямі-непрямі) залежить:

- від змісту інформації, яку дослідник хоче отримати;

- від знання/незнання дослідником усіх можливих варіантів відповідей.

2. Наявність варіантів відповідей, що дозволяють висловити невизначену думку («важко відповісти», «не знаю», «коли як») сприяє підвищенню достовірності відповідей, проте переважання таких відповідей означає або відсутність у опитуваних певної думки, або про непридатність питання для отримання необхідної інформації.

3. З питань не повинен бути зрозумілим задум автора, воно не повинно схиляти до певної відповіді ( наприклад: «Ви ж не думаєте, що у нас поганий заклад?» ).

4. Послідовність запитань має значення.

5. Формулювання має бути точним.

6. Питання не повинні містити незрозумілі для респондента терміни та поняття, неоднозначні чи розпливчасті формулювання.

7. Запитань в анкеті не повинно бути більше 15 (в залежності від категорії).

Вимоги до тестів

Тест (англ. test - проба, випробування, перевірка) - стандартизовані, часто обмежені в часі завдання, які використовуються для встановлення кількісних або якісних індивідуально - психологічних відмінностей. Тест обов’язково має бути теоретично і емпірично обґрунтований: теоретично - відповідати сучасним психологічним знанням, емпірично - досвід використання даного тесту. Кожний тест передбачає виділення норм і відхилення від норми.

Вимоги до змісту тестів.

1.  Застосування шкали інтервалів.

Шкала інтервалів визначає величину різниці між об'єктами в прояві властивості. За допомогою шкали інтервалів можна порівнювати два об'єкти. При цьому з'ясовують, наскільки більш-менш виражена певна властивість у одного об'єкта, ніж в іншого.

2.  Надійність.

Методика (тест) має точно відображати психодіагностичне вимірювання, а його результати повинні бути стійкі до дії сторонніх випадкових факторів, наприклад емоційного стану або втоми (якщо вони не є досліджуваними характеристиками), освітленості, температури, інших особливостей приміщення, у якому проводиться дослідження вмотивованості досліджуваних на обстеження тощо. Тест вважається надійним, якщо він є внутрішньо погодженим і дає одні й ті самі показники для кожного досліджуваного (за умови, що досліджуваний не змінився) при повторному тестуванні.

3.  Валідність.

Тест називають валідним, якщо він належно вимірює властивості, якості, процеси.

4.  Дискримінативність.

Нею є диференційна здатність тесту загалом або тестового завдання, що вказує на їх здатність розділяти окремих досліджуваних за рівнем виконання. Якщо всі досліджувані дають на тестове завдання одну і ту саму відповідь, це означає, що завдання не наділене дискримінативністю.

5.  Наявність нормативних даних.

Нормою тесту є середній рівень розвитку великої кількості людей, подібних на досліджуваного за певними соціально-демографічними характеристиками. Ця норма визначається у результаті тестування великої вибірки випробовуваних певного віку і статі та усереднення отриманих оцінок з їхньою наступною диференціацією за віком, статтю та іншими релевантними показниками. Нормальним вважається те, що належить до середини розподілу. Для оцінювання якості співвідносять отриманий показник з іншими й у такий спосіб визначають його місце на кривій нормального розподілу.

6.  Соціокультурна адаптованість тесту.

Вона полягає у відповідності тестових завдань і тестових оцінок, які досліджуваний отримує за цими завданнями, особливостям культури суспільства, де використовується тест, запозичений з іншої країни.

7.  Простота формулювань і однозначність тестових завдань.

Відповідно до цієї вимоги тест не повинен передбачати завдань, які досліджувані можуть по-різному сприймати і розуміти.

8.  Обмеження часу виконання тестових завдань.

Термін виконання завдань психологічного тесту не повинен перевищувати 1,5-2 годин, оскільки триваліший час людині важко зберегти працездатність на високому рівні.

9.  Операціоналізація та верифікація.

Операціоналізація при впровадженні нових наукових понять передбачає обов'язкове вказування процедур, прийомів і методів, які дають змогу довести існування описаного явища, означеного поняттям, тобто практичних дій або операції, які може виконати дослідник для виявлення позначених поняттям властивостей.

Вимогою верифікації є перевірка на реальне існування будь-якого поняття, що претендує на статус наукового, за допомогою відповідної психодіагностичної процедури.

10. Стандартизація умов і результатів.

Використання тестових методик не залежить від кваліфікації користувача, однак для підготовки компетентного висновку (інтерпретації) за комплексом тестів слід залучити кваліфікованого фахівця.

11. Оперативність і економічність.

Будова тесту охоплює серію коротких завдань, виконання кожного у часі триває не більше півхвилини, а тест займає не більше години (у шкільній практиці - один урок). Тестування одночасно проходить група досліджуваних.

12. Кількісно диференційований характер оцінювання.

Застосування шкали і стандартизованість тесту уможливлюють їх розгляд як вимірювального інструменту, що кількісно оцінює вимірювані властивості.

13. Оптимальна складність завдань.

Професійно зроблений тест складається із завдань, що мають оптимальний рівень труднощів. Середньостатистичний досліджуваний набирає приблизно 50% з максимально можливої кількості балів.

Вимоги до структури тесту.

1.  Інструкція для респондентів, де чітко вказана мета тестування, категорія опитуваних, пояснюється техніка виконання завдань тесту, оцінювання завдань.

2.  Самі завдання.

3.  Інструкція для  інтерпретації результатів.

4.  Наявний ключ до інтерпретації одержаних результатів («сирих» оцінок).

5.  Інтерпретація результатів тесту.

При використанні тестів, потрібно враховувати:

1). Ймовірність механічних помилок.

Тест спрацьовує не автоматично, а за наявності контролю з боку людини, досліджуваний може не зрозуміти інструкцію і застосувати тактику, яка спотворює результати тестування;

2). Небезпека профанації.

Помірна легкість проведення тестів інколи спричиняє залучення некваліфікованих спеціалістів. Усі проблеми вони пропонують вирішувати за допомогою 2-3 тестів.

3). Стресогенність.

У людей зі зниженою стресостійкістю під час виконання тесту порушується саморегуляція, вони починають хвилюватися і помиляються;

4). Втрата індивідуального підходу, "репродуктивність".

Виконання тестових завдань передбачає стандартне відтворення засвоєних знань. Стандартизовані творчі тести послуговуються абстрактним матеріалом, а тести досягнень (знань) створені у формі стандартного набору завдань із заданою відповіддю.

5). Відсутність атмосфери взаємозацікавленості.

Формалізований характер процедури тестування позбавляє досліджуваного довіри до психолога;

6. Неадекватність рівня складності тесту віку досліджуваного.

Надто складні для дитини тести позбавляють тестування сенсу.

Вимоги до фахівця, що здійснює психодіагностику:

1. Практичний психолог, соціальний педагог повинні мати глибокі знання, бути добре ознайомленими із психологічними теоріями, на яких ґрунтуються використовувані психодіагностичні методи аналізу й інтерпретування отриманих результатів.

2. Висококваліфікований професіонал-психодіагност володіє здатністю привертати до себе людей, викликаючи їх довіру і щирість, а також спеціальними психодіагностичними теоретичними знаннями.

3. Наявність досконалих знань психодіагностичних методик і умов правильного їх застосування (мета, завдання тесту/анкети, категорія).

4. Психолог, соціальний педагог має  правильно складати і оформлювати протоколи діагностики, володіти статистичними методами аналізу кількісних та якісних даних.

Упорядкували: Коротюк  З.М., Ярмолицька С.О., Демидась С.Р., Гук О.В.

Методичні рекомендації

для практичних психологів, соціальних педагогів

«Роль, місце та основні функції практичного психолога і соціального педагога в організації навчально-виховного процесу»

Психологічна служба системи освіти області діє відповідно до Конституції України, Законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про дошкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту", "Про позашкільну освіту", Концепції розвитку психологічної служби системи освіти на період до 2017 року, Положення про психологічну службу системи освіти України, Наказу МОН «Про внесення змін до Положення про психологічну службу системи освіти України», Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів, інших нормативно-правових актів.

Основною метою діяльності психологічної служби є психологічне забезпечення та  підвищення  ефективності  педагогічного  процесу, захист  психічного  здоров'я  і соціального благополуччя усіх його учасників (дітей та молоді, батьків, педагогів), здійснення соціально-педагогічного патронажу, що спрямований   на    надання соціально-педагогічної  допомоги  соціально незахищеним категоріям вихованців,  учнів і студентів з  метою  подолання  ними  життєвих труднощів та підвищення їхнього соціального статусу.

             

Практичний психолог навчального закладу:

·             бере участь у здійсненні освітньої, виховної  роботи, спрямованої на забезпечення  всебічного  індивідуального  розвитку вихованців,   учнів,   студентів,   збереження   їх   повноцінного психічного здоров'я;

·             проводить психолого-педагогічну  діагностику  готовності вихованця,  учня,  студента до навчання та сприяє їх адаптації  до нових   умов   навчально-виховного  процесу,  допомагає  у  виборі навчального закладу згідно з рівнем психічного розвитку;

·             розробляє та   впроваджує  розвивальні,  корекційні  програми навчально-виховної  діяльності   з   урахуванням   індивідуальних, гендерних, вікових особливостей вихованців, учнів, студентів;

·             сприяє вибору учнями і студентами професій з  урахуванням  їх ціннісних орієнтацій,  здібностей,  життєвих планів і можливостей, готує учнів до свідомого життя;  здійснює  превентивне  виховання, профілактику   злочинності,   алкоголізму   і   наркоманії,  інших залежностей і шкідливих звичок серед підлітків;

·             проводить психологічну  діагностику  і  психолого-педагогічну корекцію девіантної поведінки вихованців, учнів, студентів;

·             формує психологічну  культуру вихованців,  учнів,  студентів, педагогів, батьків або осіб, які їх замінюють, консультує з питань психології,    її    практичного    використання   в   організації навчально-виховного процесу.

 Соціальний педагог навчального закладу:

·             вивчає та    оцінює   особливості   діяльності   і   розвитку вихованців,  учнів і студентів,  мікроколективу (класу чи  групи), шкільного, студентського колективу в цілому, молодіжних та дитячих громадських   організацій;    досліджує    спрямованість    впливу мікросередовища,   особливостей   сім'ї  та  сімейного  виховання, позитивного виховного потенціалу соціального середовища та джерела негативного впливу на вихованців, учнів і студентів;

·             прогнозує на  основі  спостережень  та  досліджень  посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості вихованця, учня, студента чи групи; прогнозує результати навчально-виховного процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості;

·             дає рекомендації вихованцям,  учням,  студентам,  батькам або особам,  які їх замінюють,  вчителям, викладачам та іншим особам з питань   соціальної  педагогіки;  надає  необхідну  консультативну соціально-педагогічну допомогу дитячим  і  молодіжним  громадським організаціям,   вихованцям,   учням,   студентам,  які  потребують піклування чи перебувають у складних життєвих обставинах;

·             сприяє захисту    прав   вихованців,   учнів   і   студентів, представляє  їхні  інтереси  у   службі   у   справах   дітей,   у правоохоронних та судових органах;

·             бере участь у формуванні навичок дотримання  норм  та  правил поведінки,  ведення  здорового способу життя,  сприяє попередженню негативних явищ серед вихованців, учнів, студентів;

·             надає соціальні послуги, спрямовані на задоволення соціальних потреб  вихованців, учнів і студентів; здійснює соціально-педагогічний супровід   навчально-виховного процесу, соціально-педагогічний патронаж соціально  незахищених  категорій вихованців,  учнів і студентів;  сприяє соціальному і професійному визначенню особистості,  дбає  про  професійне  самовизначення  та соціальну адаптацію молоді.

Практичний психолог дошкільного закладу:

·                визначення та формування психологічної готовності до шкільного навчання;

·                складання програм індивідуальної роботи з дітьми з метою полегшення їх адаптації до шкільного навчання;

·                розробка та здійснення (сумісно із вихователями та батьками) розвивальних програм з урахуванням індивідуальних особливостей дітей, їх рівня розвитку на кожному віковому етапі;

·                контроль за переломними моментами в розвитку, діагностико-корекційна робота з дітьми, які потребують підвищеної уваги, виявлення та усунення психологічних причин відхилень у розвитку;

·                консультаційна робота з адміністрацією ДНЗ, вихователями й батьками щодо психологічних проблем виховання дітей.

Працівник психологічної служби повинен:

Ø      керуватися етичним кодексом психолога, соціального педагога;

Ø      дотримуватися педагогічної етики,  поважати гідність вихованців, учнів,  студентів,  захищати їх  від  будь-яких  форм фізичного або психічного насильства;

Ø      будувати свою діяльність на основі доброзичливості,  довіри у тісному співробітництві з усіма учасниками педагогічного процесу;

Ø      пропагувати здоровий спосіб  життя,   підвищувати рівень психологічних  знань  педагогічних працівників і батьків або осіб, які їх замінюють;

Ø      зберігати професійну   таємницю,  не  поширювати  відомостей, отриманих в процесі діагностики або корекційної  роботи,  якщо  це може завдати шкоди вихованцеві, учню, студенту чи їх оточенню;

Ø      постійно підвищувати свій професійний рівень;

Ø      знати програмно-методичні  матеріали і документи щодо обсягу, рівня  знань,  розвитку  вихованців, учнів, студентів, вимоги державних стандартів до забезпечення навчально-виховного процесу, основні  напрями і перспективи  розвитку освіти, психолого-педагогічної науки.

Згідно з листом Міністерства освіти та науки України від 27.08.2000 №1/9-352 "Про планування діяльності і ведення документації практичними психологами (соціальними педагогами) закладів освіти" та Наказу МОН №864 від 28.12.2006р. «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України», працівники психологічної служби ведуть обов'язкову документацію.

Практичний психолог веде:

• річний план роботи;

• план роботи на місяць, тиждень;

• індивідуальні картки психолого-педагогічного діагностування;

• протоколи індивідуальних консультацій;

• журнал проведення корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи;

• журнал психологічного аналізу занять;

• журнал щоденного обліку роботи.

Окрім зазначених вище документів, практичний психолог повинен мати протоколи психологічних досліджень, аналітичні довідки про результати проведеного обстеження, статистичні та аналітичні звіти за півріччя й навчальний рік, корекційно-розвивальні програми, рекомендовані Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, обласним центром практичної психології і соціальної роботи.

Соціальний педагог веде:

• річний план роботи;

• план роботи на місяць, тиждень;

• журнал реєстрації звернень учнів, батьків, вчителів;

• соціальний паспорт навчального закладу;

• облікові картки соціального супроводу сімей дітей;

• акти обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей;

• перелік суб’єктів соціально-педагогічної діяльності в мікрорайоні, районі навчального закладу: державні і недержавні організації, фізичні особи;

• журнал щоденного обліку роботи.

Окрім цього соціальний педагог збирає банк даних дітей «соціально незахищених категорій», дітей, схильних до девіантної поведінки,дітей-правопорушників, може вести журнал індивідуальної роботи з дітьми, які потребують особливої педагогічної уваги, журнал обліку роботи з батьками, педагогами, громадськими організаціями.

Також практичним психологам і соціальним педагогам необхідно мати посадову інструкцію, тижневий графік роботи, затверджений керівником навчального закладу. Статистична звітність працівників психологічної служби навчальних закладів здійснюється посеместрово  відповідно до нормативів часу на основні види роботи практичного психолога та соціального педагога, аналітична – за рік (наказ МОН від.  28.12.2006 № 864).  

Вся документація практичного психолога і соціального педагога поділяється на нормативно-правову, обліково-статистичну, матеріали для службового користування, довідково-інформаційні матеріали, навчально-методичні матеріали (наказ Міністерства освіти і науки України № 691 від 19.10.01 "Про затвердження Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів"). Доступ до обліково-статистичних документів та документів для службового використання регулюється працівниками психологічної служби відповідно до положень Етичного кодексу. Конфіденційна інформація про учнів надається лише з дозволу директора навчального закладу, керівника районної, міської, обласної психологічної служби (за винятком офіційних звернень правоохоронних і судових органів).

Працівники психологічної служби закладу освіти здійснюють свою діяльність на основі річного плану за основними напрямами своєї роботи. Річний план складається на підставі аналітичного звіту за попередній навчальний рік, відповідно до розробленої стратегії діяльності й програми розвитку закладу, в якому працює практичний психолог, соціальний педагог, враховуючи специфіку самого закладу, запити дітей, батьків, педагогів, державні (регіональні, районні, міські) програми, накази, рішення колегій, пріоритетні напрями психологічної служби в цілому на поточний навчальний рік, рівень кваліфікації та стаж практичного психолога, соціального педагога освітнього закладу.

План роботи практичного психолога, соціального педагога затверджується директором закладу освіти, погоджується керівником районної, міської психологічної служби.

Річний план працівника психологічної служби є окремим розділом річного плану роботи навчального закладу.

При складанні річних планів роботи необхідно враховувати:

• участь у реалізації державних (регіональних, місцевих) програм наказів та рішень колегій Міністерства освіти і науки України;

• пріоритетні напрями діяльності навчального закладу та запити педагогічного колективу;

• специфіку роботи з учнями (дітьми) на кожному віковому етапі їх розвитку;

• спеціалізацію і рівень кваліфікації практичного психолога (соціального педагога) навчального закладу.

Річний план роботи включає в себе всі напрями роботи: для психолога – психодіагностичний, корекційно-відновлювальний та розвивальний, консультативний, просвітницький, навчальна діяльність, організаційно-методичний, зв’язки з громадськістю; для соціального педагога – діагностичний, соціально-перетворювальний, консультативний, профілактичний, прогностичний, організаційний, захисний. Побудова плану повинна дотримуватись принципів системності, логічності, послідовності: за результатами діагностики обов'язково проводиться корекційно-розвивальна, консультаційна або провітницько-профілактична діяльність.

План роботи працівників психологічної служби має таку структуру:

• науково-методична тема, над якою працює заклад;

• проблемна тема, над якою працює психолог, соціальний педагог;

• аналіз роботи за попередній рік (короткий зміст роботи по кожному напряму діяльності; надати інформацію про труднощі, які виникли під час роботи);

• пріоритетні напрями роботи на новий навчальний рік, основні завдання.

При плануванні своєї роботи психологи і соціальні педагоги мають врахувати, що пріоритетними напрямами діяльності психологічної служби залишається психологічний супровід та соціальний патронаж дітей з особливими освітніми потребами, дітей та їх сімей, які потрапили у складні життєві обставини, дітей «соціально незахищених» категорій, супровід адаптаційних процесів дітей та учнів на різних вікових та кризових періодах, обдарованих дітей, допрофільного і профільного навчання учнів, правовиховної роботи у закладі освіти, профілактики правопорушень, девіантної поведінки, формування навичок здорового способу життя. Обов'язковим є здійснення просвітницьких заходів з батьками, педагогами, адміністрацією закладу, з учнями.

Відповідно до Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України ( Наказ МОН України від 20.04.2001р. №330), для реалізації діагностичної роботи працівники психологічної служби мають використовувати ті діагностичні методики та корекційно-розвивальні програми, які рекомендовані УНМ ЦППСР та пройшли експертизу в лабораторії ППСР ТОКІППО. Без експертизи можна використовувати у роботі корекційний  та просвітницький матеріал, який містить лише одне заняття.

Якщо до затвердження подається авторська (упорядкована) тренінгова програма, вона має містити такі розділи: 1) пояснювальна записка (актуальність програми, апробація програми, результативність програми (результат апробації), мета програми, завдання програми, цільова група, кількість учасників, час програми, тривалість заняття, періодичність заняття, кількість занять, приміщення для занять, методи та техніки проведення (лекції, презентації, «мозковий штурм», аналіз ситуації, ігри тощо), форма проведення (групова, індивідуальна, змішана), матеріали та обладнання (за потребою); 2) зміст програми (зміст кожного корекційного заняття із вказуванням мети, кількості годин на кожне заняття); 3) перелік використаних джерел (кількість використаних джерел не менше 8 першоджерел, не враховуючи періодичної преси); 4) додатки.

Звертаємо особливу увагу, що відповідно до наказу Міністерства від 01.09.2009 р. № 806 «Про використання навчально-методичної літератури у загальноосвітніх навчальних закладах» загальноосвітні навчальні заклади мають право використовувати в організації навчально-виховного процесу (інваріантної складової) лише навчальні програми, підручники та навчально-методичні посібники, що мають відповідний гриф Міністерства освіти і науки, схвалення відповідною комісією Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки.

У відповідності з новими орієнтирами реформування освітньої галузі виникла потреба у розробці нових Стратегічних напрямів розвитку психологічної служби. Тому основними стратегічними напрямами на найближчий період діяльності психологічної служби системи освіти є:

1.  Підвищення психологічної компетентності керівників закладів і установ освіти.

2. Розвиток мережі психологічної служби системи освіти

3. Удосконалення організаційного рівня функціонування служби

4. Покращання методичного забезпечення діяльності служби

5. Підвищення якості роботи працівників психологічної служби

За цими п’ятьма напрямами, на нашу думку й має розвиватись психологічна служба системи освіти у найближчі роки.

Упорядковано: Коротюк З.М., Ярмолицька С.О., Демидась С.Р., Коростіль М.П.