Документи

вівторок, 16 вересня 2014 р.

Методичні рекомендації

для практичних психологів, соціальних педагогів

щодо подання діагностичного інструментарію та складання анкет, що подаються на експертизу психологічного та соціологічного інструментарію

При складанні психодіагностичних методик варто дотримуватись наступних вимог:

а) простота і низька трудомісткість незалежно від рівня складності тесту. Виконання методики потребує затрачений мінімум фізичних і психологічних зусиль;

б) зрозумілість і доступність для психолога і досліджуваного;

в) лаконічність і точність інструкції. Налаштовує досліджуваного на сумлінну роботу, виключає випадкові фактори, що можуть негативно вплинути на результати;

г) відсутність сторонніх подразників (людей, музики тощо). Вони відволікатимуть увагу досліджуваного від справи, налаштовуючи на упереджене ставлення до психодіагностики.

Вимоги до проведення анкетування, тестування, обробки та інтерпретації їх результатів:

1) перед застосуванням тесту (анкети), психологу, соціальному педагогу необхідно ознайомитися з ним і випробувати на собі чи на іншій людині. Це дасть змогу уникнути можливих помилок, пов'язаних із проведенням тестування та зумовлених недостатнім знанням його нюансів;

2) слід заздалегідь подбати про те, щоб перед початком виконання тестових (анкетних) завдань досліджувані добре зрозуміли їх та інструкцію до тесту (анкети);

3) під час тестування (анкетування) потрібно стежити за тим, щоб респонденти працювали самостійно, незалежно і не впливали одне на одного;

4) необхідно застосовувати обґрунтовану і перевірену процедуру обробки та інтерпретації результатів тестів (анкет). У першу чергу це стосується прийомів математично-статистичної обробки.

Вимоги до анкет

Анкета (від фр. enquete) - спеціально розроблений дослідниками (спеціалістами) опитувальний лист (картка) для отримання інформації шляхом опитування респондентів.

Анкета може бути розрахована на отримання матеріалу, що стосується або безпосередньо випробовуваної, або іншої особи чи групи осіб. Анкетний матеріал розкриває переважно кінцевий результат, а не динаміку процесу. Вживання анкетного методу обмежує вивчення емоційної і вольової сфери людини. Для успішності анкетування велике значення мають нормальне самопочуття клієнта, певний інтерес і відсутність упередженості до випробування, довір'я до дослідника.

При складанні анкети важливо враховувати її зміст і форму. За змістом анкета повинна охоплювати тільки певну проблему.

Побудова анкети.

Етапи складання анкети:

1. Визначення мети анкетування, кола та кількості респондентів, побудова гіпотези – наукового припущення щодо результату анкетування.

2. Впорядкування питань.

3. Логічний контроль анкети (відповідність кожного з питань меті анкетування та правилам складання питань).

4. Апробація – проведення пробного анкетування на невеличкій кількості людей для перевірки ставлення респондентів до опитування та їх реакції на питання анкети. Реєструються усі значущі утруднення опитуваних, пов’язані з технікою заповнення анкети, нерозумінням змісту запитань, окремих слів. За результатами апробації до анкети вносяться необхідні виправлення.

Структура анкети.

1. Вступ – звернення до респондента, де висловлюється прохання взяти участь у опитуванні; описуються тема, цілі опитування; пояснюється техніка заповнення анкети. Звернення може починатись так: «Шановний респонденте (учні, батьки, вчителі) …».

2. Питання про стать, вік, фах (поза питаннями анкети).

3 Початок – найбільш прості, нейтральні за змістом запитання анкети (забезпечує установку на співробітництво).

4. Середина – тут розміщують більш складні питання, що потребують аналізу, роздумів.

5. Кінець – складність запитань зменшується до завершення анкети. Анкета закінчується нейтральним запитанням.

Правила формулювання питань:

1. Вибір форми запитання (відкриті, закриті, напівзакриті; прямі-непрямі) залежить:

- від змісту інформації, яку дослідник хоче отримати;

- від знання/незнання дослідником усіх можливих варіантів відповідей.

2. Наявність варіантів відповідей, що дозволяють висловити невизначену думку («важко відповісти», «не знаю», «коли як») сприяє підвищенню достовірності відповідей, проте переважання таких відповідей означає або відсутність у опитуваних певної думки, або про непридатність питання для отримання необхідної інформації.

3. З питань не повинен бути зрозумілим задум автора, воно не повинно схиляти до певної відповіді ( наприклад: «Ви ж не думаєте, що у нас поганий заклад?» ).

4. Послідовність запитань має значення.

5. Формулювання має бути точним.

6. Питання не повинні містити незрозумілі для респондента терміни та поняття, неоднозначні чи розпливчасті формулювання.

7. Запитань в анкеті не повинно бути більше 15 (в залежності від категорії).

Вимоги до тестів

Тест (англ. test - проба, випробування, перевірка) - стандартизовані, часто обмежені в часі завдання, які використовуються для встановлення кількісних або якісних індивідуально - психологічних відмінностей. Тест обов’язково має бути теоретично і емпірично обґрунтований: теоретично - відповідати сучасним психологічним знанням, емпірично - досвід використання даного тесту. Кожний тест передбачає виділення норм і відхилення від норми.

Вимоги до змісту тестів.

1. Застосування шкали інтервалів.

Шкала інтервалів визначає величину різниці між об'єктами в прояві властивості. За допомогою шкали інтервалів можна порівнювати два об'єкти. При цьому з'ясовують, наскільки більш-менш виражена певна властивість у одного об'єкта, ніж в іншого.

2. Надійність.

Методика (тест) має точно відображати психодіагностичне вимірювання, а його результати повинні бути стійкі до дії сторонніх випадкових факторів, наприклад емоційного стану або втоми (якщо вони не є досліджуваними характеристиками), освітленості, температури, інших особливостей приміщення, у якому проводиться дослідження вмотивованості досліджуваних на обстеження тощо. Тест вважається надійним, якщо він є внутрішньо погодженим і дає одні й ті самі показники для кожного досліджуваного (за умови, що досліджуваний не змінився) при повторному тестуванні.

3. Валідність.

Тест називають валідним, якщо він належно вимірює властивості, якості, процеси.

4. Дискримінативність.

Нею є диференційна здатність тесту загалом або тестового завдання, що вказує на їх здатність розділяти окремих досліджуваних за рівнем виконання. Якщо всі досліджувані дають на тестове завдання одну і ту саму відповідь, це означає, що завдання не наділене дискримінативністю.

5. Наявність нормативних даних.

Нормою тесту є середній рівень розвитку великої кількості людей, подібних на досліджуваного за певними соціально-демографічними характеристиками. Ця норма визначається у результаті тестування великої вибірки випробовуваних певного віку і статі та усереднення отриманих оцінок з їхньою наступною диференціацією за віком, статтю та іншими релевантними показниками. Нормальним вважається те, що належить до середини розподілу. Для оцінювання якості співвідносять отриманий показник з іншими й у такий спосіб визначають його місце на кривій нормального розподілу.

6. Соціокультурна адаптованість тесту.

Вона полягає у відповідності тестових завдань і тестових оцінок, які досліджуваний отримує за цими завданнями, особливостям культури суспільства, де використовується тест, запозичений з іншої країни.

7. Простота формулювань і однозначність тестових завдань.

Відповідно до цієї вимоги тест не повинен передбачати завдань, які досліджувані можуть по-різному сприймати і розуміти.

8. Обмеження часу виконання тестових завдань.

Термін виконання завдань психологічного тесту не повинен перевищувати 1,5-2 годин, оскільки триваліший час людині важко зберегти працездатність на високому рівні.

9. Операціоналізація та верифікація.

Операціоналізація при впровадженні нових наукових понять передбачає обов'язкове вказування процедур, прийомів і методів, які дають змогу довести існування описаного явища, означеного поняттям, тобто практичних дій або операції, які може виконати дослідник для виявлення позначених поняттям властивостей.

Вимогою верифікації є перевірка на реальне існування будь-якого поняття, що претендує на статус наукового, за допомогою відповідної психодіагностичної процедури.

10. Стандартизація умов і результатів.

Використання тестових методик не залежить від кваліфікації користувача, однак для підготовки компетентного висновку (інтерпретації) за комплексом тестів слід залучити кваліфікованого фахівця.

11. Оперативність і економічність.

Будова тесту охоплює серію коротких завдань, виконання кожного у часі триває не більше півхвилини, а тест займає не більше години (у шкільній практиці - один урок). Тестування одночасно проходить група досліджуваних.

12. Кількісно диференційований характер оцінювання.

Застосування шкали і стандартизованість тесту уможливлюють їх розгляд як вимірювального інструменту, що кількісно оцінює вимірювані властивості.

13. Оптимальна складність завдань.

Професійно зроблений тест складається із завдань, що мають оптимальний рівень труднощів. Середньостатистичний досліджуваний набирає приблизно 50% з максимально можливої кількості балів.

Вимоги до структури тесту.

1. Інструкція для респондентів, де чітко вказана мета тестування, категорія опитуваних, пояснюється техніка виконання завдань тесту, оцінювання завдань.

2. Самі завдання.

3. Інструкція для інтерпретації результатів.

4. Наявний ключ до інтерпретації одержаних результатів («сирих» оцінок).

5. Інтерпретація результатів тесту.

При використанні тестів, потрібно враховувати:

1). Ймовірність механічних помилок.

Тест спрацьовує не автоматично, а за наявності контролю з боку людини, досліджуваний може не зрозуміти інструкцію і застосувати тактику, яка спотворює результати тестування;

2). Небезпека профанації.

Помірна легкість проведення тестів інколи спричиняє залучення некваліфікованих спеціалістів. Усі проблеми вони пропонують вирішувати за допомогою 2-3 тестів.

3). Стресогенність.

У людей зі зниженою стресостійкістю під час виконання тесту порушується саморегуляція, вони починають хвилюватися і помиляються;

4). Втрата індивідуального підходу, "репродуктивність".

Виконання тестових завдань передбачає стандартне відтворення засвоєних знань. Стандартизовані творчі тести послуговуються абстрактним матеріалом, а тести досягнень (знань) створені у формі стандартного набору завдань із заданою відповіддю.

5). Відсутність атмосфери взаємозацікавленості.

Формалізований характер процедури тестування позбавляє досліджуваного довіри до психолога;

6. Неадекватність рівня складності тесту віку досліджуваного.

Надто складні для дитини тести позбавляють тестування сенсу.

Вимоги до фахівця, що здійснює психодіагностику:

1. Практичний психолог, соціальний педагог повинні мати глибокі знання, бути добре ознайомленими із психологічними теоріями, на яких ґрунтуються використовувані психодіагностичні методи аналізу й інтерпретування отриманих результатів.

2. Висококваліфікований професіонал-психодіагност володіє здатністю привертати до себе людей, викликаючи їх довіру і щирість, а також спеціальними психодіагностичними теоретичними знаннями.

3. Наявність досконалих знань психодіагностичних методик і умов правильного їх застосування (мета, завдання тесту/анкети, категорія).

4. Психолог, соціальний педагог має правильно складати і оформлювати протоколи діагностики, володіти статистичними методами аналізу кількісних та якісних даних.

Упорядкували: Коротюк З.М., Ярмолицька С.О., Демидась С.Р., Гук О.В.

Методичні рекомендації

для практичних психологів, соціальних педагогів

«Роль, місце та основні функції практичного психолога і соціального педагога в організації навчально-виховного процесу»

Психологічна служба системи освіти області діє відповідно до Конституції України, Законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про дошкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту", "Про позашкільну освіту", Концепції розвитку психологічної служби системи освіти на період до 2017 року, Положення про психологічну службу системи освіти України, Наказу МОН «Про внесення змін до Положення про психологічну службу системи освіти України», Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів, інших нормативно-правових актів.

Основною метою діяльності психологічної служби є психологічне забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу, захист психічного здоров'я і соціального благополуччя усіх його учасників (дітей та молоді, батьків, педагогів), здійснення соціально-педагогічного патронажу, що спрямований на надання соціально-педагогічної допомоги соціально незахищеним категоріям вихованців, учнів і студентів з метою подолання ними життєвих труднощів та підвищення їхнього соціального статусу.

Практичний психолог навчального закладу:

· бере участь у здійсненні освітньої, виховної роботи, спрямованої на забезпечення всебічного індивідуального розвитку вихованців, учнів, студентів, збереження їх повноцінного психічного здоров'я;

· проводить психолого-педагогічну діагностику готовності вихованця, учня, студента до навчання та сприяє їх адаптації до нових умов навчально-виховного процесу, допомагає у виборі навчального закладу згідно з рівнем психічного розвитку;

· розробляє та впроваджує розвивальні, корекційні програми навчально-виховної діяльності з урахуванням індивідуальних, гендерних, вікових особливостей вихованців, учнів, студентів;

· сприяє вибору учнями і студентами професій з урахуванням їх ціннісних орієнтацій, здібностей, життєвих планів і можливостей, готує учнів до свідомого життя; здійснює превентивне виховання, профілактику злочинності, алкоголізму і наркоманії, інших залежностей і шкідливих звичок серед підлітків;

· проводить психологічну діагностику і психолого-педагогічну корекцію девіантної поведінки вихованців, учнів, студентів;

· формує психологічну культуру вихованців, учнів, студентів, педагогів, батьків або осіб, які їх замінюють, консультує з питань психології, її практичного використання в організації навчально-виховного процесу.

Соціальний педагог навчального закладу:

· вивчає та оцінює особливості діяльності і розвитку вихованців, учнів і студентів, мікроколективу (класу чи групи), шкільного, студентського колективу в цілому, молодіжних та дитячих громадських організацій; досліджує спрямованість впливу мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання, позитивного виховного потенціалу соціального середовища та джерела негативного впливу на вихованців, учнів і студентів;

· прогнозує на основі спостережень та досліджень посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості вихованця, учня, студента чи групи; прогнозує результати навчально-виховного процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості;

· дає рекомендації вихованцям, учням, студентам, батькам або особам, які їх замінюють, вчителям, викладачам та іншим особам з питань соціальної педагогіки; надає необхідну консультативну соціально-педагогічну допомогу дитячим і молодіжним громадським організаціям, вихованцям, учням, студентам, які потребують піклування чи перебувають у складних життєвих обставинах;

· сприяє захисту прав вихованців, учнів і студентів, представляє їхні інтереси у службі у справах дітей, у правоохоронних та судових органах;

· бере участь у формуванні навичок дотримання норм та правил поведінки, ведення здорового способу життя, сприяє попередженню негативних явищ серед вихованців, учнів, студентів;

· надає соціальні послуги, спрямовані на задоволення соціальних потреб вихованців, учнів і студентів; здійснює соціально-педагогічний супровід навчально-виховного процесу, соціально-педагогічний патронаж соціально незахищених категорій вихованців, учнів і студентів; сприяє соціальному і професійному визначенню особистості, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді.

Практичний психолог дошкільного закладу:

· визначення та формування психологічної готовності до шкільного навчання;

· складання програм індивідуальної роботи з дітьми з метою полегшення їх адаптації до шкільного навчання;

· розробка та здійснення (сумісно із вихователями та батьками) розвивальних програм з урахуванням індивідуальних особливостей дітей, їх рівня розвитку на кожному віковому етапі;

· контроль за переломними моментами в розвитку, діагностико-корекційна робота з дітьми, які потребують підвищеної уваги, виявлення та усунення психологічних причин відхилень у розвитку;

· консультаційна робота з адміністрацією ДНЗ, вихователями й батьками щодо психологічних проблем виховання дітей.

Працівник психологічної служби повинен:

Ø керуватися етичним кодексом психолога, соціального педагога;

Ø дотримуватися педагогічної етики, поважати гідність вихованців, учнів, студентів, захищати їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства;

Ø будувати свою діяльність на основі доброзичливості, довіри у тісному співробітництві з усіма учасниками педагогічного процесу;

Ø пропагувати здоровий спосіб життя, підвищувати рівень психологічних знань педагогічних працівників і батьків або осіб, які їх замінюють;

Ø зберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих в процесі діагностики або корекційної роботи, якщо це може завдати шкоди вихованцеві, учню, студенту чи їх оточенню;

Ø постійно підвищувати свій професійний рівень;

Ø знати програмно-методичні матеріали і документи щодо обсягу, рівня знань, розвитку вихованців, учнів, студентів, вимоги державних стандартів до забезпечення навчально-виховного процесу, основні напрями і перспективи розвитку освіти, психолого-педагогічної науки.

Згідно з листом Міністерства освіти та науки України від 27.08.2000 №1/9-352 "Про планування діяльності і ведення документації практичними психологами (соціальними педагогами) закладів освіти" та Наказу МОН №864 від 28.12.2006р. «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України», працівники психологічної служби ведуть обов'язкову документацію.

Практичний психолог веде:

• річний план роботи;

• план роботи на місяць, тиждень;

• індивідуальні картки психолого-педагогічного діагностування;

• протоколи індивідуальних консультацій;

• журнал проведення корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи;

• журнал психологічного аналізу занять;

• журнал щоденного обліку роботи.

Окрім зазначених вище документів, практичний психолог повинен мати протоколи психологічних досліджень, аналітичні довідки про результати проведеного обстеження, статистичні та аналітичні звіти за півріччя й навчальний рік, корекційно-розвивальні програми, рекомендовані Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, обласним центром практичної психології і соціальної роботи.

Соціальний педагог веде:

• річний план роботи;

• план роботи на місяць, тиждень;

• журнал реєстрації звернень учнів, батьків, вчителів;

• соціальний паспорт навчального закладу;

• облікові картки соціального супроводу сімей дітей;

• акти обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей;

• перелік суб’єктів соціально-педагогічної діяльності в мікрорайоні, районі навчального закладу: державні і недержавні організації, фізичні особи;

• журнал щоденного обліку роботи.

Окрім цього соціальний педагог збирає банк даних дітей «соціально незахищених категорій», дітей, схильних до девіантної поведінки,дітей-правопорушників, може вести журнал індивідуальної роботи з дітьми, які потребують особливої педагогічної уваги, журнал обліку роботи з батьками, педагогами, громадськими організаціями.

Також практичним психологам і соціальним педагогам необхідно мати посадову інструкцію, тижневий графік роботи, затверджений керівником навчального закладу. Статистична звітність працівників психологічної служби навчальних закладів здійснюється посеместрово відповідно до нормативів часу на основні види роботи практичного психолога та соціального педагога, аналітична – за рік (наказ МОН від. 28.12.2006 № 864).

Вся документація практичного психолога і соціального педагога поділяється на нормативно-правову, обліково-статистичну, матеріали для службового користування, довідково-інформаційні матеріали, навчально-методичні матеріали (наказ Міністерства освіти і науки України № 691 від 19.10.01 "Про затвердження Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів"). Доступ до обліково-статистичних документів та документів для службового використання регулюється працівниками психологічної служби відповідно до положень Етичного кодексу. Конфіденційна інформація про учнів надається лише з дозволу директора навчального закладу, керівника районної, міської, обласної психологічної служби (за винятком офіційних звернень правоохоронних і судових органів).

Працівники психологічної служби закладу освіти здійснюють свою діяльність на основі річного плану за основними напрямами своєї роботи. Річний план складається на підставі аналітичного звіту за попередній навчальний рік, відповідно до розробленої стратегії діяльності й програми розвитку закладу, в якому працює практичний психолог, соціальний педагог, враховуючи специфіку самого закладу, запити дітей, батьків, педагогів, державні (регіональні, районні, міські) програми, накази, рішення колегій, пріоритетні напрями психологічної служби в цілому на поточний навчальний рік, рівень кваліфікації та стаж практичного психолога, соціального педагога освітнього закладу.

План роботи практичного психолога, соціального педагога затверджується директором закладу освіти, погоджується керівником районної, міської психологічної служби.

Річний план працівника психологічної служби є окремим розділом річного плану роботи навчального закладу.

При складанні річних планів роботи необхідно враховувати:

• участь у реалізації державних (регіональних, місцевих) програм наказів та рішень колегій Міністерства освіти і науки України;

• пріоритетні напрями діяльності навчального закладу та запити педагогічного колективу;

• специфіку роботи з учнями (дітьми) на кожному віковому етапі їх розвитку;

• спеціалізацію і рівень кваліфікації практичного психолога (соціального педагога) навчального закладу.

Річний план роботи включає в себе всі напрями роботи: для психолога – психодіагностичний, корекційно-відновлювальний та розвивальний, консультативний, просвітницький, навчальна діяльність, організаційно-методичний, зв’язки з громадськістю; для соціального педагога – діагностичний, соціально-перетворювальний, консультативний, профілактичний, прогностичний, організаційний, захисний. Побудова плану повинна дотримуватись принципів системності, логічності, послідовності: за результатами діагностики обов'язково проводиться корекційно-розвивальна, консультаційна або провітницько-профілактична діяльність.

План роботи працівників психологічної служби має таку структуру:

• науково-методична тема, над якою працює заклад;

• проблемна тема, над якою працює психолог, соціальний педагог;

• аналіз роботи за попередній рік (короткий зміст роботи по кожному напряму діяльності; надати інформацію про труднощі, які виникли під час роботи);

• пріоритетні напрями роботи на новий навчальний рік, основні завдання.

При плануванні своєї роботи психологи і соціальні педагоги мають врахувати, що пріоритетними напрямами діяльності психологічної служби залишається психологічний супровід та соціальний патронаж дітей з особливими освітніми потребами, дітей та їх сімей, які потрапили у складні життєві обставини, дітей «соціально незахищених» категорій, супровід адаптаційних процесів дітей та учнів на різних вікових та кризових періодах, обдарованих дітей, допрофільного і профільного навчання учнів, правовиховної роботи у закладі освіти, профілактики правопорушень, девіантної поведінки, формування навичок здорового способу життя. Обов'язковим є здійснення просвітницьких заходів з батьками, педагогами, адміністрацією закладу, з учнями.

Відповідно до Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України ( Наказ МОН України від 20.04.2001р. №330), для реалізації діагностичної роботи працівники психологічної служби мають використовувати ті діагностичні методики та корекційно-розвивальні програми, які рекомендовані УНМ ЦППСР та пройшли експертизу в лабораторії ППСР ТОКІППО. Без експертизи можна використовувати у роботі корекційний та просвітницький матеріал, який містить лише одне заняття.

Якщо до затвердження подається авторська (упорядкована) тренінгова програма, вона має містити такі розділи: 1) пояснювальна записка (актуальність програми, апробація програми, результативність програми (результат апробації), мета програми, завдання програми, цільова група, кількість учасників, час програми, тривалість заняття, періодичність заняття, кількість занять, приміщення для занять, методи та техніки проведення (лекції, презентації, «мозковий штурм», аналіз ситуації, ігри тощо), форма проведення (групова, індивідуальна, змішана), матеріали та обладнання (за потребою); 2) зміст програми (зміст кожного корекційного заняття із вказуванням мети, кількості годин на кожне заняття); 3) перелік використаних джерел (кількість використаних джерел не менше 8 першоджерел, не враховуючи періодичної преси); 4) додатки.

Звертаємо особливу увагу, що відповідно до наказу Міністерства від 01.09.2009 р. № 806 «Про використання навчально-методичної літератури у загальноосвітніх навчальних закладах» загальноосвітні навчальні заклади мають право використовувати в організації навчально-виховного процесу (інваріантної складової) лише навчальні програми, підручники та навчально-методичні посібники, що мають відповідний гриф Міністерства освіти і науки, схвалення відповідною комісією Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки.

У відповідності з новими орієнтирами реформування освітньої галузі виникла потреба у розробці нових Стратегічних напрямів розвитку психологічної служби. Тому основними стратегічними напрямами на найближчий період діяльності психологічної служби системи освіти є:

1. Підвищення психологічної компетентності керівників закладів і установ освіти.

2. Розвиток мережі психологічної служби системи освіти

3. Удосконалення організаційного рівня функціонування служби

4. Покращання методичного забезпечення діяльності служби

5. Підвищення якості роботи працівників психологічної служби

За цими п’ятьма напрямами, на нашу думку й має розвиватись психологічна служба системи освіти у найближчі роки.

Упорядковано: Коротюк З.М., Ярмолицька С.О., Демидась С.Р., Коростіль М.П.

суботу, 29 грудня 2012 р.

До експертизи

Витяг з протоколу

засідання експертної комісії для проведення експертизи

психологічного й соціологічного інструментарію №9 від 8.11.2012р.

3. Затвердження вимог щодо подання діагностичних методик, корекційних програм з інших джерел та електронних сайтів.

В зв’язку з тим, що на експертизу подаються діагностичні методики та корекційні програми з російських джерел та електронних джерел, на розгляд експертної комісії були представлені вимоги до подання діагностичних методик та корекційних програм з інших джерел, в тому числі з електрониих сайтів.

Вимоги до подання діагностичних методик, корекційних програм з інших джерел та електронних сайтів

Електронні адреси, сайти, інформаційні джерела, з яких подані діагностичні методики та корекційні програми, повинні бути чітко прописані.

До експертизи допускаються діагностичні методики та корекційні програми, які знаходяться на сайтах Міністерства освіти і науки України, інститутів післядипломної педагогічної освіти, вищих навчальних закладів, міжнародних та громадських організацій.

Діагностична методика повинна бути на українській мові і містити: назву, автора, мету, категорію опитуваних, чітку інструкцію, опитувальник і інтерпретація результатів.

Корекційна програма повинна бути подана на українській мові і містити: назву, автора та його посаду (якщо є); пояснювальну записку: актуальність, апробація результативність програми, мету, завдання програми, цільову групу, кількість учасників, час програми, тривалість заняття та його періодичність, кількість занять, приміщення для занять, методи та техніки проведення, форму проведення, матеріали та обладнання (за потребою); зміст програми (зміст кожного корекційного заняття); перелік використаних джерел; додатки.

Голова комісії Коротюк З.М.

Секретар комісії Луковська С.О.

понеділок, 8 жовтня 2012 р.

Програма з психології 11клас

ПРОГРАМА

для загальноосвітніх навчальних закладів

Психологія

11клас

Профільний рівень

Автор-укладач

Максименко Сергій Дмитрович дійсний член НАПН України доктор психологічних наук, професор, директор Інституту психології ім. Г.С. Костюка Національної АПН України

Автори

Болтівець Сергій Іванович - доктор психологічних наук, професор, заступник директора з науково-експериментальної та організаційної роботи Інституту психології імені Г.С.Костюка Національної АПН України.

Губенко Олександр Володимирович – кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник лабораторії методології і теорії психології Інституту психології імені Г.С.Костюка Національної АПН України.

Мусатов Сергій Олександрович кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник лабораторії методології і теорії психології Інституту психології імені Г.С.Костюка Національної АПН України

Науменко Ольга Степанівна - лаборант лабораторії психології обдарованості Інституту психології імені Г.С.Костюка Національної АПН України.

Нечаєва Ольга Сергіївна – молодший науковий співробітник лабораторії психології обдарованості Інституту психології імені Г.С.Костюка Національної АПН України, керівник Центру практичної психології «Геліос» м. Києва, практичний психолог.

Стемківська Ярослава Євгеніївна – психолог Миколаївської спеціалізованої школи «Академія дитячої творчості».

Чепа Мирослав-Любомир Андрійович – кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник, завідувач лабораторії загальної та етнічної психології Інституту психології імені Г.С.Костюка Національної АПН України.

Пояснювальна записка

Головними завданнями загальної середньої освіти в Україні є виховання громадянина України, формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, якій притаманне почуття гідності, повага до прав і свобод людини, свідоме ставлення до обов'язків людини і громадянина, гордість за свою Батьківщину, здатність до самовдосконалення та активної участі в соціальному житті країни.

Навчально-виховний процес формує людські якості і закладає ті духовно-інтелектуальні та психофізіологічні можливості, які людина реалізує у своєму житті. Тому від розвитку особистості у процесі навчання залежать її уявлення про здійснення власного життєвого призначення, ціннісні орієнтири та духовні вартості.

Реалізація цих освітніх завдань потребує розроблення і впровадження у навчальні плани середніх загальноосвітніх закладів курсу „Психологія”, який належить до предметів гуманітарного циклу і використовує розвивальні форми і методи навчання і виховання.

Мета курсу: оволодіння практичними навичками міжособистісних взаємин і ділового спілкування, розвиток навчально-пізнавальних здібностей та творчого мислення учнів, формування здатності адаптуватися до вимог суспільства та свідомої участі у їх гуманізації, підготовлення до професійного самовизначення та дієвої участі у житті громадянського суспільства.

Програма курсу „Психологія” має такі завдання :

• сформувати прагнення до самоаналізу й самоусвідомлення;

• розвинути здатність розуміти почуття і мотиви поведінки оточуючих, співпереживати;

• розвинути навчально-пізнавальні здібності;

• активізувати уміння робити свідомий вибір і брати на себе відповідальність;

• сформувати уміння самостійно та конструктивно мислити, генерувати нові ідеї, висувати і верифікувати гіпотези;

• навчити помірковано поводитись у конфліктних ситуаціях та попереджати їх загострення;

• виробити навички конструктивного спілкування сприяти формуванню, комунікабельності та прагнення бути людиною честі, моралі; розвивати власну інтелектуальність і культуру, патріотичне ставлення до майбутнього народів України.

Курс розрахований на 35 годин і складається з таких розділів:

1. Психологія пізнання й навчання (оволодіння знаннями про пізнавальні процеси людини і їх індивідуальні особливості, прийомами засвоєння інформації, розвитку загальних і спеціальних здібностей, мислення, уяви, уваги, пам'яті).

2. Психологія творчості (актуалізація творчого ставлення особи до дійсності, її креативного потенціалу за допомогою технік і прийомів розвитку творчої уяви і конструктивного мислення).

3. Психологія особистості (виявлення особистісних рис діяльності і поведінки людей, формування первинних навичок самоаналізу й самоставлення, усвідомлення власної унікальності, формування відповідального ставлення за додержання суспільно прийнятних форм утвердження власної правоти і самостійності).

4. Емоційно-почуттєвий світ людини (поняття про походження і функціонування людських емоцій та почуттів, вправляння у попередженні і гальмуванні негативних емоцій, стресових станів, розвиток вміння необразливо виражати свої думки і почуття, формування співчуття до інших людей).

5. Основи психології спілкування (формування інтересу до законів суспільного співжиття, до психології іншої людини, засвоєння активного стилю толерантного спілкування, опанування ефективними прийомами індивідуальної та групової взаємодії в різних життєвих ситуаціях).

6. Психологія вибору професій (формування адекватних уявлень про професійні здібності та професійну придатність, навчання прийомам визначення власних професійних здібностей і відповідної оцінки намірів обрати професійне майбутнє).

7. Основи ділового та публічного спілкування (опанування методами встановлення ділових контактів, прийомами самопрезентації, та співробітництва; психологічна сутність та технології перековувальної комунікації, пропаганди, агітації; техніки впливу на виборців у ході політичних кампаній).

Зміст програми передбачає створення умов для ознайомлення учнів з основами психології, етики спілкування та розвитку творчого потенціалу особистості. Практичні роботи, передбачені програмою, спрямовані на розвиток навчально-пізнавальних здібностей та творчого мислення учнів. Проведення та аналіз діагностичних тестувань на уроках проводиться для надання учням певних відомостей про власну особистість. Застосовуються елементи тренінгових занять та корекційні вправи. Гнучке поєднання індивідуальної та групової роботи на уроках дає можливість оволодівати способами розв’язання актуальних міжособистісних та внутрішніх конфліктів.

Для роботи на уроках застосовуються такі форми роботи: індивідуальна, групова, фронтальна в оптимальному співвідношенні (бесіди, лекції, тренінгові заняття, самопідготовка, рольові ігри).

Матеріал для практичних робіт учитель психології добирає самостійно, виходячи зі змісту навчального матеріалу. У процесі добору завдань перевагу слід надавати тим, які активізують навчально-пізнавальну діяльність учнів: робота з довідковим матеріалом, завдання творчого характеру тощо. Бажано, щоб завдання для вправ і ігор мали індивідуалізований характер.

Практичні роботи виконуються безпосередньо на уроці, але обмежену кількість їх (на розсуд учителя) можна виконувати як домашні завдання.

Показниками засвоєння навчального матеріалу, знань і умінь учнів є здатність характеризувати і пояснювати основні поняття, аналізувати і виконувати запропоновані вправи та завдання, застосовуючи при цьому творчий підхід, знаходити нестандартні рішення. З огляду на це критеріями оцінювання навчально-виховних результатів вивчення предмету «Психологія» є: а) показник якості засвоєння теоретичних знань; б) показник практичного застосування набутих умінь.

Психологія

(35 годин, 1 година на тиждень)

К-ть годин	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
7	Розділ 1. Психологія пізнання й навчання
1. 1. 1. 1. 2. 1.	Що вивчає «Психологія»? Як Я пізнаю світ? Основні психічні процеси. Пам'ять як психічний процес. Діагностика пам'яті. Механізми запам'ято-вування і забування. Прийоми мнемотехніки. Увага та її властивості. Діагностика рівня розвитку уваги. Засоби розвитку уважності. Мислення. Види і типи мислення. Розвиток здатності до аналізу, синтезу, абстрагування, суджень, висновків, гіпотез. Навчально-пізнавальні й академічні здібності. Прийоми засвоєння навчальної інформації,	Учень (учениця): усвідомлює зміст і завдання курсу, визначає його мету і структуру; дає загальну характеристику психічних процесів; характеризує пам'ять як психічний процес, механізми запам'ятовування; оволодіває класифікацією видів пам'яті, основними прийомами мнемотехніки; усвідомлює значення пам'яті в житті і навчанні людини; аналізує властивості і види уваги, створює порівняльну характеристику довільної і мимовільної уваги, оцінює стійкість, продуктивність, обсяг і переключення уваги; тлумачить поняття «мислення», характеризує види і операції мислення (аналіз, синтез, порівняння, класифікація, узагальнення); розвиває навички логічного й образного мислення; тренує вміння засвоювати й обробляти інформацію.
4	Розділ 2. Психологія творчості
1 3	Творчі здібності. Креативність. Обдарованість. Методи пошуку нового. Поняття про методи розвитку творчого мислення: мозковий штурм, метод гірлянд асоціацій, синтетика, методи теорії розв’язування винахідницьких задач (ТРВЗ).	*Учень (учениця):* оволодіває понятійним апаратом: «обдарованість», «креативність», «творчі здібності», «система»; ознайомлюється з поняттями і методами мозкового штурму, гірлянд асоціацій, синектики, ТРВЗ (теорії розв’язування винахідницьких задач); розвиває вміння творчо мислити та навчається розв’язувати задачі за допомогою згаданих методів; виконує творчі роботи: розв’язує технічну проблему за допомогою мозкового штурму, створює нові об’єкти методом гірлянд асоціацій, розвиває гнучкість мислення та вміння перебудовувати структуру пізнавальної ситуації за допомогою оператора РВВ(Розмір, Вага, Вартість), розв’язуючи задачу "Незвичайна планета”; складає казки з антисюжетом.
5	Розділ 3. Психологія особистості
1 1	Вміння адекватно оцінювати себе Сильні та слабкі властивості моєї натури. Аналіз власних вчинків як засіб самосхвалення та самокритики, визначення перспектив самовдосконалення. Переживання власної гідності. Я в своїх очах та очима інших людей (тренінгове заняття).	Учень (учениця): розуміє і тлумачить поняття «самооцінка», «самоприйняття», «впевненість»; усвідомлює власну унікальність, знаходить головні індивідуальні особливості, навчається сприймати себе позитивно; знайомиться і використовує техніки оптимізації самооцінки; формує уявлення про очікування інших, аналізує ці очікування, навчається впевненості в собі, долає страх прилюдного виступу; виявляє особистісну ”зону найближчого розвитку,” компетенції для самоствердження і формує напрями бажаного самовдосконалення.
1 1 1	Індивід. Особистість. Індивідуальність. Характер і темперамент людини. Мотивація діяльності і поведінки. Мотиви наших вчинків. Самостійність і залежність особи („свобода волі”).	Учень (учениця): визначає поняття «індивід», „особистість”,«індивідуальність», «темперамент», «характер», «мотив», «мотивація»; виділяє і характеризує власні переваги і недоліки; описує риси власного характеру; класифікує темперамент людини за типами; виявляє власний тип темпераменту; розробляє стратегію індивідуального розвитку: формування позитивних рис характеру, подолання негативних; оволодіває навичками саморегулювання і самоконтролю; усвідомлює і аналізує мотиви власних вчинків і вчинків інших людей; навчається враховувати індивідуальні особливості в процесі спілкування..
4	Розділ 4. Емоційно-почуттєвий світ людини
1 1 1 1	Емоції і почуття. Види емоційних станів. Агресивність. Переляк. Стрес. Байдужість. Доброзичливість. Альтернативи гніву, стресу, соціальному страху. Поняття про конфлікт. Види й типи конфліктів. Карта конфлікту. Виникнення і протікання конфліктів. Моделі поведінки у конфлікті або Як поводити себе в конфлікті з різними типами людей? (тренінгове заняття)	Учень (учениця):володіє понятійним апаратом: «емоції», «емоційний стан», «почуття», «агресивність», «доброзичливість»; класифікує і характеризує емоційні стани людини; методом мозкового штурму визначає шляхи подолання агресивності і переведення гніву в конструктивне русло; оперує поняттям «конфлікт», досліджує і виявляє зони особистих і між особистісних конфліктів; виявляє уміння створювати «карту конфлікту», характеризує основні і другорядні, наявні і приховані причини виникнення конфлікту, оцінює наслідки; формує й вдосконалює навички розв`язання конфлікту, формулює висновки про оптимальні способи розв’язання конфліктів.
7	Розділ 5. Основи психології спілкування
1 1 1 1	Спілкування. Комунікабельність. Товариськість. Значення спілкування для координованої спільної діяльності. Види і типи спілкування. Засоби вербальної та невербальної передачі інформації. Соціальна перцепція. Який Я у спілкуванні? Бар’єри спілкування (діагностичне заняття). Спілкування в групі. Як привернути до себе увагу та як правильно використовувати лідерські повноваження у груповій взаємодії (тренінгове заняття).	Учень (учениця): дає загальну характеристику поняття «спілкування»; називає і пояснює основні функції спілкування, отримує уявлення про історію виникнення спілкування; усвідомлює, що в процесі спілкування обмін інформацією між його учасниками відбувається як на вербальному рівні, так і за допомогою міміки, жестів, поз, вибору міжособистісного простору (невербальний рівень спілкування), навчається встановлювати контакт на зазначених рівнях; визначає ефективність використання вербальних сигналів і невербальних засобів при встановленні контакту (усмішки, відкритої пози, ритмічних рухів…), відпрацьовує навички встановлення контакту за допомогою виразності, швидкості мовлення, інтонації; усвідомлює власні психологічні бар`єри у спілкуванні, застосовує навички спілкування в групі.
1 1 1	Конформізм, нонконформізм та колективізм. Тиск середовища та його підтримка. Як Я реагую на критику? (тренінгове заняття) Лідерство. Формальний та неформальний авторитет: капітан чи матрос? Емпатія. Відвертість та довіра як умови ефективного спілкування в сім’ї, класі, референтній групі, міжособистісних відносинах.	Учень (учениця): оперує поняттями «конформізм», «емпатія», «лідерство»; усвідомлює і визначає власну психологічну позицію у спілкуванні, класифікує та надає характеристику типам лідерства; застосовує уміння безконфліктного спілкування, емпатійного сприйняття співрозмовника, конструктивної знеосібленої критики, саморефлексії особистісного та емоційних станів; формулює конструктивні критичні зауваження, аналізує власні помилки; оцінює роль співпереживання та його важливість у взаєминах між людьми..
5	Розділ 6. Психологія вибору професій
1 2 1 1	Мої професійні інтереси та здібності (діагностичне заняття). Світ сучасних професій і спеціальностей. Професіограма. Професійна придатність. Куди піти навчатися? Аналіз сучасного ринку праці й освіти. Як зробити успішний професійний вибір? Аналіз типових помилок при виборі професії	Учень (учениця): тлумачить поняття «професія», «професіограма», «цілепокладання» «професійна придатність», «профіль посади», «конкурентноспроможність»;володіє об’єктивною інформацією про стан сучасного ринку праці й освіти, попиту на різні види професій; виявляє ознайомленість з сучасними тенденціями розвитку світу професій, інформацією про шляхи розвитку конкурентно-спроможності; усвідомлює чинники успішності вибору і оволодіння професією, аналізує типові помилки на шляху вибору, володіє навичками цілепокладання, розроблення стратегій досягнення мети.
3	Розділ 7. Основи ділового та публічного спілкування
1 1 1	Партнерське спілкування. Види і рівні контактування. Діловий етикет. Передбачення результатів взаємодії. Основні техніки самовладання і самопрезентації (тренінгове заняття) Поняття про особливості публічного спілкування. Диспут, полеміка, спор. Переконувальна комунікація та технології пропагандистського, агітаційного впливу на виборців у ході політичних кампаній.	Учень (учениця): володіє теоретичним блоком інформації про ділове спілкування, інформацією про основні принципи партнерського спілкування, шляхи їх реалізації( принципи психологічного партнерства, психологічної рівності, узгодження інтересів, дотримання умов конвенційності(договірних умов); знає основні структурні компоненти самопрезентації, вміє отримувати і максимально використовувати зворотний зв'язок; має уявлення про основні компетенці, потрібні для успішної самопрезентації; застосовує навички вербалізації свого емоційного стану і психічних станів співрозмовників.